ridkivti

Перед вами садиба сільського голови, людини знатної та багатої. Хата із села Рідківці Новоселицького району була збудована в 1835 році і є найстарішою житловою спорудою музею. Господар володів двадцятьма фальчами землі (одна фальча це приблизно1,4 га ).
Цей двір можна відразу назвати двором заможного господаря. Великі земельні наділи багатіїв передбачали наявність більшого числа господарських споруд на подвір’ї, добротність матеріалів, що їх використовували у будівництві.
На подвір’ї розташована велика, каркасної конструкції, стодола, де зберігали привезене із поля збіжжя та чисельний господарський реманент( вози, плуги, борони, просапники, тощо). Поряд планується розмістити стайню. Далі у глибині двору – карник з окремими відділеннями для двох свиней та двоярусний курник – нижній ярус для гусей та качок, верхній для утримання курей. Привертає увагу і гарна каркасна споруда з різьбленою галереєю – це комора. Поряд дві кошниці: одна виплетена із лози, інша – комбінована споруда, трикамерна в плані. Бічні її відділення, виконані із вузьких дощок з спеціальними проміжками для вентиляції, використовувались для зберігання кукурудзи. Центральна частина відігравала роль комори, де зберігали зерно. Дах двосхилий, вкритий дранкою.
Хата зрубної конструкції, типова за побудовою, лише її розміри трохи більші. Дах чотирисхилий, викладений житньою соломою. Комин відсутній, є лише два отвори у стрісі – димники. Хата також опалювалась по-напівчорному. Сіни великі, в той час як розміри хатчини традиційні. Навіть багаті селяни жили ощадливо. Адже хатчину взимку слід було опалювати.
Кожна деталь інтер’єру відповідає загальним традиціям. На кращий майновий стан господаря можуть натякнути лише більш добротні речі домашнього вжитку та вироби, що їх купували у місті, як-от дзеркало, гасова лампа, фаянсовий фабричний посуд, велика кількість добротного взуття ( серед якого не лише чоботи, а й неймовірно дорогі на той час черевики, та ще й не одна пара).
Окрасою великої хати – світлиці є коверець з зображенням великих яскравих руж в обрамленні квіткових гірлянд. Постіль з гіркою подушок, на жердці – святкове вбрання, мисник з розмальованим посудом, налавники створюють своєрідну атмосферу, виконуючи не тільки функціональне а й естетичне призначення.
В хаті розміщені гарні різьблені гуцульські скрині. В їх орнаментальному оздобленні поряд з традиційними хрестами – символами всесвіту, зустрічаємо різноманітні розетки з геометричними мотивами в оточенні концентричних кіл. Всі ці знаки – відгомін космогонії предків, що поклонялись уособленим силам природи та жили в цілковитому єднанні із нею.
В кімнаті дві скрині, як ознака того, що у сім’ї була дівчина на виданні. Друга скриня слугувала для її приданого. Скриня виконувала роль шафи, така собі прабабуся всіх сучасних шаф.
В інтер’єрі великої хати відтворено фрагмент обряду весілля. За святковим столом сидять молодята у святковому вбранні, поряд – вінчальні батьки. На столі – два великих калачі ( ритуальний хліб, що є обов’язковим атрибутом всіх обрядових дій та символізує достаток та добробут родини), дві пляшки з вином, зв’язані навхрест червоною стрічкою як символ поєднання долі молодят, великі весільні свічки. Біля столу на покуті весільне деревце «гільце», символ вічності та невмирущості життя.
Одруження молодих проводилось із великими урочистостями, було сповнене обрядовими діями сакрального змісту.
В стодолі, яку ми вже оглянули на подвір’ї, зібрано зразки сільськогосподарського реманенту, що його використовували в різноманітних сферах селянського життя.
В агротехнічному процесі, для досягнення максимального результату, селянину необхідно було виконати такі важливі роботи, як підготовка ріллі, сівба, розпушування землі, боротьба з бур’янами та шкідниками, збір врожаю та його переробка, заготівля кормів. Весь цей процес потребував забезпечення відповідними знаряддями праці .
З тяглових знарядь для обробітку ґрунту у селян Буковини, як і в населення інших районів України, найпростішим було рало. Більш прогресивним знаряддям обробітку ґрунту була соха, яка займає проміжне місце між примітивним ралом і плугом. Для оранки ґрунту широко використовувався дерев’яний плуг. Він був схожий на рало, але додатково мав відвал, а згодом доповнився ще лемешем, який встановлювався перед відвалом.
У ХІХ ст. на зміну дерев’яному плугові приходить плуг із залізним лемешем і різцем. При обробітку ґрунту велику роль відігравала борона. Селяни використовували її для виконання двох основних робіт: розпушування ріллі перед посівами та загортання насіння. Також в експозиції ви маєте змогу ознайомитись з одним із поширених механічних пристроїв – січкарнею, що використовувалась для подрібнення зеленої маси та значно простішим знаряддям – для відокремлення кукурудзяного зерна від качанів, так званою «теребячкою».
В коморі садиби увазі відвідувача пропонуються зразки гончарного посуду Буковини.